Кажуть, випадковостей не буває. І справді так. Бо людина в своїй голові вже намалювала картину того, що їй би хотілося. І, коли вона рухається вперед, всі необхідні люди і обставини притягуються, як магнітом.
Сьогодні ми привідкриємо Вам, дорогоцінні, секрет, хто в АІМ спілкується з кандидатами на відкриті вакансії, хто розробляє стратегію внутрішньої комунікації і взаємодії спеціалістів, щоб їхні таланти вдосконалювалися з кожним днем. І ще багато чого… :)
Богдан Козиренко, Bohdan Kozyrenko, учасник бойових дій на сході, майдановець, патріот своєї країни. Всі, хто з ним мав розмову, одразу відмітить його простоту, структуровану, інтелігентну подачу і відкритість.
Задали нашому HR Business Partner кілька питань.
- Богдане, розкажи трішки про себе. Звідки ти? Чим займався до війни?
- Я киянин. Народився і виріс в Києві. З родини медиків. Такий собі хелпер всередині мене живе. До війни я закінчив Драгоманова. Психолог за освітою. Після вузу працював власне за спеціальністю. Завжди працював з людьми, працював з дітьми в навчальних закладах.
Спробував себе в багатьох різних сферах, були також намагання організувати власний бізнес. Комунікація з людьми – це те, що я люблю найбільше і те що мені, я вважаю, вдається найбільше.
- Як ти пішов на війну?
- Все дуже органічно перейшло з Майдану. В березні 2014-го року один з найближчих друзів пішов добровольцем в першу хвилю. Пішов на війну мій брат. Я на той момент працював. Але мозком я вже був там. Кожного дня я слідкував за новинами, зідзвонювався з друзями, які були на фронті. І я зрозумів, що сидіти в тилу я не маю вже внутрішньої сили, і маю бути там, де маю бути.
У травні подав документи. На той час формувався добровольчий батальйон «Січ». І вже в липні 2014-го я приєднався до «Січі». Перший заїзд в АТО – восени 2014-го. В кінці 2014-го – на початку 2015-го добровольчі батальйони перестали бути такими в початковому сенсі. Почалося змінюватися командування, правила, і, відповідно, я звідти пішов. Декілька місяців побув вдома.
Потім – добровільно без повістки в військомат. Потрапив під 6-ту хвилю мобілізації. Навчання – Рівне, Десна, врешті 24-та бригада.
- Можна сказати, що війна змінила тебе?
- Так. Можна.
- В яку сторону?
- Я вважаю, що в кращу сторону. Це певний досвід, переоцінка цінностей, життєві прагнення. Крім того, визначився зі своїми цілями, більше зрозумів обмеженість часу і наших ресурсів, обмеженість нашого життя як такого.
Більше хочеться жити, більше хочеться чогось досягнути. Після АТО внутрішня мотивація стає значно сильнішою. Сильнішим стає внутрішній стержень.
- Яким чином ти потрапив в АІМ?
- Я побачив оголошення про відкриту вакансію менеджера по роботі з клієнтами. Це було непов’язане оголошення. Найперше компанія мене зацікавила темою АТОвців. Я захотів подивитися, дізнатися більше. На сайті помітив вакансію HR.
- Чим тебе підкорив АІМ, крім того, що це ветеранський колектив? Що ще тобі цікаво?
- Наша перша зустріч з Юрієм тривала, напевно, години чотири. Це була дуже довга і насичена дискусія. На той час я вже був в спеціальності, я цікавився трендами, які відбуваються. І, наприклад, про використання Blockchain у роботі з талантами я тільки читав, що виникає десь на Заході. Що це буде запроваджуватися, що CV буде підтверджуватися працедавцями. Підтвердити досвід людини – це велика проблема. Це маленька частина з тієї величезної розмови.
Юрій почав говорити про ці речі, і ми в цьому дуже синхронізувалися. І, напевно, цим, в першу чергу, підкорило. Тобто, прогрес.
Тут немає роботи заради роботи. За цим всім є дійсно щось більше.
- Богдан, яка твоя роль в АІМ, як HR Business Partner?
- Це, в першу чергу, допомога керівникам всіх рівнів в розвитку талантів команди, її згуртуванні , побудові стратегії розвитку. Також це про глибоке розуміння бізнесу компанії, впливу людського фактору на цей бізнес, безпосередня участь в деяких проектах. Це діяльність медіатора і посередника в вирішенні складних внутрішніх питань.
- АІМ позиціонує себе як платформа талантів. Можна сказати, що ти свій талант виявив? Ти знаєш свій талант?
- Так, я знаю свій талант. Я виявив його до початку роботи в АІМ. І зараз АІМ допомагає його реалізувати. Мій талант – це комунікація, вміння організувати синергію між людьми, організувати натовп в команду, побудувати внутрішні комунікації так, щоб всім класно працювалося, і це приносило результат.
Ми вдячні Богдану за те, що він є, за захист кожного з нас там, на війні. І ще – за приємність працювати в одній компанії.
Бесіду вела Світлана Доманчук
