Як готується документація з трансфертного ціноутворення? Заглиблюємося в питання: розказуємо про п'ять методів порівняння, що використовуються при підготовці документації з ТЦУ.
Метод порівняльної неконтрольованої ціни
Порівнюємо ціну товарів (робіт, послуг) у нашій контрольованій операції із діапазоном ринкових цін на ідентичні товари (роботи, послуги) у зіставних операціях (у таких неконтрольованих операціях, які можуть бути використані для порівняння із нашою контрольованою операцією).
Якщо ідентичних товарів немає, можна використати зіставні операції за однорідними товарами. Визначення однорідних товарів не є простим, але Податковий кодекс надає декілька критеріїв:
- якість та ділова репутація на ринку;
- наявність торговельної марки;
- країна виробництва (походження);
- виробник;
- рік виробництва;
- новий чи вживаний;
- термін придатності.
Як практична рекомендація, однорідні товари можна використовувати в межах цього методу за умови, що можна показати, що ціна однорідних товарів статистично не відрізняється від ціни товарів в межах контрольованої операції.
Метод порівняльної неконтрольованої ціни необхідно використовувати, якщо:
- платник податків має і контрольовані, і неконтрольовані однотипні операції (за ідентичними або однорідними товарами);
- товар, яким торгує платник податків, є стандартним та поширеним на ринку, і можна знайти «зовнішні» зіставні операції для проведення оцінки.
Метод порівняльної неконтрольованої ціни потрібно використовувати обов’язково, якщо товар є біржовим (та включеним до переліку Кабміну в Постанові № 616 від 8 вересня 2016 р.).
Метод ціни перепродажу
Порівнюємо ціну контрольованої операції та ринкову ціну: зіставляємо показник валової рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності.
В цьому методі ми враховуємо валову рентабельність, отриману при перепродажі придбаних в контрольованій операції товарів.
Метод ціни перепродажу використовуємо, якщо:
- компанія, що виробляє продукт, продає його пов’язаному дистриб’ютору та незалежним дистриб’юторам за однакових умов;
- можливо порівняти валову рентабельність контрольованої операції з валовою рентабельністю зовнішніх операцій або компаній з достатнім рівнем надійності.
Достатнього рівня надійності можна досягти, наприклад, якщо використовувати для порівняння валову рентабельність компаній, що спеціалізуються на оптовому продажі товарів аналогічної групи.
Метод «витрати плюс»
Порівнюємо ціну контрольованої операції та ринкову ціну: зіставляємо показник валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості.
В цьому методі ми враховуємо валову рентабельність, отриману при перепродажі придбаних в контрольованій операції товарів (і до яких, можливо, була застосована додаткова обробка або пакування).
Метод «витрати плюс» застосовуємо до операцій «виробник-дистриб'ютор», наприклад, якщо:
- компанія-дистриб’ютор купує зіставну продукцію у пов’язаного виробника та незалежних виробників за однакових умов.
Метод «витрати плюс» статистично еквівалентний методу ціни перепродажу.
Метод чистого прибутку
Порівнюємо чистий прибуток, що отримується у контрольованій операції, з чистим прибутком у зіставних неконтрольованих операціях або по незалежним компаніям, які ведуть діяльність, співставну з діяльністю платника податків в межах контрольованої операції. Чисті прибутки порівнюються на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи).
Метод чистого прибутку використовуємо, якщо:
- відсутня або недостатня інформація для обґрунтування достатнього рівень зіставності контрольованої та зіставних операцій при застосуванні інших методів.
Використовуючи метод чистого прибутку, ми знаходимо незалежні компанії з зіставним функціональним профілем (по відношенню до контрольованої операції) та співставляємо рентабельність контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності операцій зіставних компаній.
Метод розподілення прибутку
Виділяємо кожному пов’язаному підприємству-учаснику контрольованої операції частину загального отриманого від операції прибутку, яку б непов’язане підприємство-учасник одержало у разі участі у зіставній неконтрольованій операції.
Метод розподілення прибутку застосовуємо, якщо:
- контрольована операція суттєво пов'язана з іншими операціями сторін і неможливо визначити внесок операції у сукупну рентабельність;
- обидві сторони володіють нематеріальними активами, які суттєво впливають на ціноутворення.
Метод розподілення прибутку найменше використовується у практиці ТЦУ, але його доцільно застосовувати, наприклад, при спільному виробництві складного продукту декількома компаніями.
